Як уникнути сплати ЄСВ із «заробітної плати» працівників

blank

Рано чи пізно будь-який роботодавець так чи інакше приходить до думки щодо можливості виплати «білої» заробітної плати. Єдине, що зазвичай перешкоджає в ухваленні такого рішення, – це необхідність сплачувати шалені податки, зокрема, єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Його сплачують за рахунок роботодавця, на відміну від інших податків (ПДФО та ВЗ), що утримують із заробітної плати найманих працівників.

Хто зобов’язаний сплачувати ЄСВ

Згідно з приписами, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці, а саме:

«підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі – філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс та самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців)»

А відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується:

«для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами»

Здавалось би, немає жодних винятків, будь-які види доходів чи виплат мають оподатковуватися ЄСВ. І зазвичай так і є, за загальноприйнятим правилом базою нарахування ЄСВ є всі виплати, з яких утримується податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір (ВЗ).

Єдиний виняток із цього правила, яке добре відоме всім бухгалтерам та підприємцям, – це орендна плата за користування рухомим чи нерухомим майном, під час виплати якої ЄСВ не нараховується і не сплачується.

Як уникнути необхідності сплати ЄСВ

Мало хто знає, але в Законі № 2464 передбачено винятки, коли ЄСВ не нараховується. Зокрема, ч. 7 ст. 7 цього закону містить непримітне речення:

«Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України»

Однак, на жаль, більшість про це речення частіш за все забувають (або навіть не знають). Разом із тим ці тринадцять слів – і є наш ключ до уникнення сплати ЄСВ під час виплат винагороди найманим працівникам.

Так, згідно з Переліком видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. № 1170 (далі – Перелік № 1170), єдиний соціальний внесок, зокрема, але не виключно не нараховується на:
– соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми тощо);
– компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту;
– позики, видані працівникам для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства;
– матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання;
– вартість житла, переданого у власність працівникам.

Тепер розберімося у важливих для нас нюансах, пов’язаних із кожним видом цих виплат.

Соціальні допомоги та виплати

Ключове в цьому пункті слово «тощо» – тобто будь-які інші соціальні виплати, встановлені колективним договором. При цьому слід зазначити, що у чинному законодавстві відсутній чіткий перелік того, що можна віднести до таких виплат.

Таким чином, роботодавець може скласти свій перелік допомог та виплат, включити їхній перелік до колективного договору – й назвати «соціальними». При цьому в самому колдоговорі розмір таких виплат можна не зазначати, написавши лише, що він, наприклад, затверджується наказом за підприємством тощо.

Ну, а далі все просто.
Частина заробітної плати нараховується, як звичайно, а решта виплачується як соціальна допомога/виплата. Внаслідок цього з цієї другої частини необхідно буде утримати лише ПДФО та ВЗ, а от ЄСВ на них нараховуватися не буде.

Так, щоб реалізувати таку систему виплат, вам доведеться заморочитися із укладенням колективного договору з вашими найманими працівниками (це можна зробити навіть тоді, якщо їх у вас лише два чи три), але воно того варте. Ну, а якщо у вас виникнуть запитання чи буде потрібна допомога для укладення та реєстрації колективного договору, ви завжди можете звернутися до мене.

Матеріальна допомога разового характеру

Цей спосіб підійде тим, у кого більша частина заробітної плати видається у вигляді бонусу за досягнення якогось результату або після завершення проекту, підписання угоди з клієнтом (наприклад, менеджером із продажів) тощо. Тобто, коли працівнику не щомісяця, а раз на 2–3–4 місяці нараховується велика сума премії (заохочень, бонусів тощо).

За цих обставин такі виплати можна замінити подібно матеріальною допомогою. У такому випадку працівник надасть, а керівник розгляне заяву, в якій той просить надати йому матеріальну допомогу, наприклад, «у зв’язку із сімейними обставинами». При цьому, що важливо, надання доказів наявності таких обставин (як і необхідності лікування чи оздоровлення) чинним законодавством не передбачено.

Ну, а далі, після розгляду заяви, керівник видасть наказ про виплату такої матеріальної допомоги, в якому й визначить розмір (суму) цієї допомоги. І знову-таки, подібна виплата звільняється від нарахування ЄСВ. Отже, достатньо буде лише утримати з цих сум ПДФО і ВЗ.

Позики

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у власність кошти або інші речі, які визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується таку саму суму коштів чи таку саму кількість речей того самого роду, тієї самої якості повернути позикодавцю.

Зазвичай у договорі про надання позики зазначається строк її повернення, але це не обов’язково. Однак конкретний термін повернення позики в договорі може бути й відсутній. У такому випадку працівнику необхідно повернути позику протягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги позикодавцем.

Далі – все доволі нескладно.
Працівник звертається із заявою про надання йому позики, наприклад, на «поліпшення житлових умов». При цьому договір позики може передбачати надання її частинами протягом якогось проміжку часу. Більш того, після отримання першої позики ніщо не заважає надати працівнику другу чи третю позику. 🙂

Після цього є декілька варіантів розвитку подальших подій:
1. Договір позики укладений без конкретного терміну, тож така заборгованість позичальника може висіти роками неповернутою – без необхідності сплати взагалі будь-яких податків.
2. Всі договори позики укладено без конкретного терміну, але раз на декілька років позикодавець пред’являє вимоги щодо повернення якоїсь із цих позик. Після того, як мине місяць – і працівник її не поверне, підприємство прощає (списує) йому цю заборгованість.
3. Термін повернення позики встановлений. Після того, як він мине і працівник не поверне позику, її знову-таки можна простити (списати).
4. Аналогічно третьому варіанту, тільки замість списання/прощення, відразу після спливання терміну повернення ми можемо почекати 3 роки, коли ця заборгованість стане безнадійною – і тільки після цього її списати.

У 2, 3 та 4 варіантах у працівника (саме у працівника, а не у підприємства) виникне обов’язок сплатити ПДФО і ВЗ, а от від сплати ЄСВ і він, і підприємство будуть звільнені.

При цьому, у кожному з цих випадків, після списання/прощення позики її суму можна буде віднести до витрат підприємства.

Компенсації за використання власного інструменту чи транспорту

Законодавство в цьому випадку не визначає, що мається на увазі під таким інструментом, як і не встановлює розміри компенсації.
Тож цілком можливо встановити оплату працівнику (попередньо уклавши відповідний договір) за те, що він використовує, наприклад, власний ноутбук або будь-який інший інструмент.

Ну, а для працівників, чий характер роботи пов’язаний із постійними поїздками (зокрема директора, менеджерів із закупівель та продажів, дилерів тощо), аналогічним чином можна встановити доплату за використання їхнього автотранспорту.

При цьому це може бути будь-яка сума, яку сторони визначать за взаємною згодою.

Житло

Цей варіант може стати не лише способом зекономити на ЄСВ, але й непоганим заохочувальним пакетом.

Наприклад, фірма надає працівнику як житло службову квартиру, а після того, як він відпрацює на підприємстві N років, передає цю квартиру йому у власність. При цьому працівнику не потрібно брати кредит чи декілька років збирати кошти. Житло, яке через декілька років стане його власністю, він отримує відразу.

Звісно, що протягом цих років працівник отримує меншу зарплату, ніж міг би, адже цю недоотриману частину він «одержить», коли стане власником житла.

ВИСНОВОК

Як бачите, чинне законодавство передбачає декілька варіантів, які дають змогу мінімізувати сплату єдиного соціального внеску під час виплати заохочень працівникам.

І хоч під час деяких із них доведеться трохи заморочитися з документами (як у першому випадку з колдоговором), економія, яку можна при цьому отримати, того варта.

При цьому все це, як ви самі бачите, – цілком законно. Однак майже ніколи й ніким такі способи виплати матеріальних заохочень чомусь не використовуються.

Якщо вам потрібна допомога в веденні бухобліку для ТОВ або ФОП, ви завжди можете звернутися до фахівців ЦБА.

blank

Автор:
Олександр Зарайський.

Щоб не пропустити нічого важливого, підписуйтесь на наш телеграм-канал, сторінку у Фейсбуці або додавайтесь у Твіттері.

Хто такий Олександр Зарайський з Харкова його біографія